ЗДОБУТКИ ТА ПРОРАХУНКИ ОПОЗИЦІЙНИХ ПАРТІЙ НА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2007 РОКУ НА БУКОВИНІ

27/07/2009

Віра БУРДЯК, Василь ВЕРЕНЬКО, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

30 вересня 2007 р. в Україні відбулися дострокові парламентські вибори, які знову пробудили в серцях українців надію на зміни та покращення їх життя та добробуту. Інститут виборів в політичному житті виступає як механізм зміни влади у державі. В демократичному суспільстві за зміну політичних сил і груп біля керма державного апарату, кадрове оновлення у структурах влади, а також контроль за діями влади здійснює політична опозиція, саме тому важливим, на нашу думку, є дослідження  участі та здобутків політичної опозиції у ході виборів 2007 р.

У цьому контексті доцільно з’ясувати, як визначають опозицію в Україні. Зокрема Г.Постригань у статті “Опозиція та опозиційність в теоретичних співставленнях” представляє опозицію як форму суспільного протесту, і називає її опозиційністю, в той же час він підкреслює, що опозиція є політичним інститутом, і, в свою чергу, є специфічним проявом опозиційності в політичних відносинах [1].

Цікавою є думка населення України щодо потреби існування опозиції у нашій державі. Так, за даними експертів Інституту Горшеніна, на запитання, чи потрібна Україні опозиція, влітку 2007 р. дві третини респондентів відповіли ствердно. Перш за все на користь наявності опозиції висловилися жителі Харківської області – 81,7%, Галичини – 74,3%, Поділля – 80%, Києва – 69,3%, жителі Буковини і Закарпаття – 65% [2].

Досить суперечливими є оцінки жителів центральних областей України (Кіровоград, Полтава, Черкаси), Криму, Волині, Північного Сходу (Сумська, Чернігівська області) – позитивну відповідь у цих регіонах дали від 45% до 50% респондентів. Менш зацікавлені в існуванні опозиції жителі Донбасу, ототожнюючи, очевидно, саме поняття опозиції з конкретною політичною силою, якою, на нашу думку, є блок Юлії Тимошенко та блок “Наша Україна – Народна Самооборона”.

Отже, позиція населення України підтверджує необхідність становлення та розвитку інституту опозиції у нашій державі. Однак одного їх бажання мало. Для повноцінного функціонування опозиції, необхідної у демократичному суспільстві, потрібні дії як державних інститутів, так і суспільства, наявність громадянської позиції у населення та воля влади до побудови стабільного демократичного суспільства. Саме це, на нашу думку, і повинно стати пріоритетом діяльності для представників української влади на найближчу перспективу.

Зважаючи на те, що результати дострокових парламентських виборів 2007 р. знову підтвердили існування регіонального різноманіття в Україні, особливу увагу в статті звернемо до передвиборчої активності партій у Чернівецькій області, що дає змогу визначити загальні тенденції та особливості даного регіону.

Політична ситуація в області напередодні позачергових виборів характеризувалася такими головними ознаками як:

1) зменшення впливу соціалістичної партії в регіоні (за виключенням Новоселицького району) у зв’язку із переформатуванням “помаранчевої коаліції” й інформаційною кампанією опонентів стосовно зради О.О.Мороза в місцевих та центральних ЗМІ. В лавах обласного осередку СПУ почався певний процес розформатування, коли організація почала ділитися на “стару гвардію” та людей, які прийшли у партію після “помаранчевої революції”;

2) пропрезидентські сили в області у зв'язку із підвищенням активізації Народної Самооборони почали перетворюватися на дуалістичне утворення: Наша Україна та Народна Самооборона. Перша мала розгалужену структуру та керівні посади в обласному керівництві, друга – завдяки потужній загальноукраїнській інформаційній кампанії та шоу-турів Юрія Луценка до регіону, значно підвищила власний рейтинг і стала більш популярною і “впізнаваною” для пересічного виборця;

3) посилення позиції серед буковинців Блоку Юлії Тимошенко, який, не проводячи особливих акцій у обласному центрі та області, за рахунок іміджу свого лідера, зміг значно покращити свої результати у порівнянні з 2006 р. Найбільше це вплинуло на зростання преференцій виборців до цієї політичної сили в обласному центрі;

4) значна активізація діяльності Партії регіонів, особливо у румуномовних селах області та Чернівцях, призвела до того, що в багатьох населених пунктах “регіонали” змогли конкурувати із НУ-НС про, що ще рік-два тому назад годі й було сподіватися.

Визначаючи фактори, які потенційно могли б вплинути на перебіг дострокових парламентських виборів, вважаємо за потрібне звернути особливу увагу на владний ресурс, адже у Чернівецький області він формально розподілений між двома переможцями попередніх парламентських і місцевих виборів – БЮТ і Народним Союзом “Наша Україна,” хоча останніх, ми, відносимо до політичної опозиції.

БЮТ має перевагу в органах місцевого самоврядування в містах обласного значення – Чернівцях і Новодністровську, а також у частині сільських районів, НУ-НС є, фактично, партією виконавчої влади – губернатор, майже усі його заступники і 9 з 11 голів райдержадміністрацій мають партійні квитки цієї політичної сили. Членами НУ-НС є й чималий чиновницький “загін” середнього і нижчого рангу – як в ОДА, так і в райдержадміністраціях.

Певна частина адміністративного ресурсу області знаходилась у розпорядженні партії соціалістів: і у виконавчій владі, і в місцевому самоврядуванні вона мала своїх представників. Цей ресурс був не такий значний, щоби стверджувати, що ним можна було скористатися під час виборчої кампанії (окрім хіба, що Новоселицького району, де ця політична сила мала чималу присутність у районній та міській радах).

Партія регіонів, навіть, незважаючи на майже річне прем’єрство свого лідера В.Януковича, на Буковині так і не наростила своєї присутності. За весь цей час вона змогла розширити своє представництво лише обійнявши посаду начальника Головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації, та й то це було швидше винятком з правил. За весь період, після попередніх виборів 2006 р., регіонали зуміли провести в обласній раді лише на дві політичні акції – відмову від двох голосувань за звернення до Президента про розпуск Верховної Ради.

Інші представлені на політичному ландшафті Буковини сили, які мали менше місць, а відповідно, і впливу у обласній та місцевій радах сподіватися на допомогу адмінресурсу не могли. А новостворений політичний проект “Народна Самооборона” взагалі лише формував свої структури в регіоні і чиновники не надто туди поспішали, воліючи мати “синицю у руках, ніж журавля у небі”.

Першими  виборчу кампанію почали представники виборчого Блоку Юлії Тимошенко, а насамперед закріплені за областю депутати ВРУ від Блоку та структури з ними пов’язані. Кампанія БЮТ була найбільш масованою в друкованих ЗМІ області. Однак реклама в регіональних ЗМІ блоку Юлії Тимошенко була в основному централізованою, а місцеві агітаційні матеріали були відсутні. Ще в середині власної виборчої кампанії БЮТ спробував задіяти депутатську піраміду для активної передвиборчої агітації, але остання носила більше формальний, а часто віртуальний характер, особливо в сільській місцевості. 

Виборча кампанія блоку “Наша Україна-Народна Самооборона” також характеризувалася наявністю декількох центрів впливу. В порівнянні з виборчою кампанією 2006 р. вона була значно меншою за бюджетом. Головний акцент в агітаційній роботі ставився на зустрічах з виборцями, але головну участь у них брали лише обласні керівники. Реклама в регіональних ЗМІ блоку “Наша Україна-Народна Самооборона” також в основному була централізованою, а місцеві агітаційні матеріали, як правило, були пов’язані із діяльністю місцевих керівників. 

Партія регіонів почала свою виборчу кампанію лише в останні два місяці. Головною особливістю цієї кампанії була значна кількість візитів до області представників першої двадцятки передвиборчого списку, особливо в останні три тижні перед виборами. В медійному просторі Буковини переважала централізована реклама партії. Як і у БЮТ найбільшу активність проявляли депутати ВРУ, які були закріплені за певними округами. Якщо БЮТ побудував роботу на “депутатській піраміді”, то Партія регіонів більш активно використовувала партійні районні структури у виборчій кампанії. Цікавим є те, що у своїй виборчій кампанії регіонали використовували ті засоби, які були використані ще у 2005 р. їх опонентами.

Блок Литвина основний акцент у своїй агітаційній роботі зробив на візит лідера. Головною особливістю цієї кампанії було те, що первинні партійні осередки та штаби не проводили жодної агітаційної роботи і жорстко керувалися центром. Місцевий партійний актив, особливо голови селищних і сільських рад були задіяні лише в останні два тижні і здебільшого забезпечували поширення агітаційної продукції, ніж зустрічі з виборцями. Прослідковувалася певна недовіра на рівні: Київ-область-район-село, яка швидше за все викликана тим, що саме ця ланка виявилася підірваною під час виборчої кампанії 2006 р., причому підірвана знизу, коли місцеві вибори були домінантою над загальноукраїнськими. 

Найбільш провальною була виборча кампанія Соціалістичної партії України, зокрема в обласному центрі. СПУ майже не проводила активних виборчих дій, часто імітуючи роботу. Значного удару по результату партії в Чернівецькій області нанесли цільові інформаційні кампанії ініційовані БЮТ та НУ-НС, які робили ставку на переманювання значної кількості електорату соціалістів. Аналіз інформаційної кампанії СПУ показує, що для місцевих партійних структур ці вибори були швидше певним тренінгом на майбутнє, для виборів до місцевих рад. Часто представники СПУ робили власний піар у місцевих ЗМІ, ігноруючи виборчу кампанію партії. Як і виборча кампанія блоку “Наша Україна-Народна Самооборона” виборча кампанія СПУ була малобюджетною.

Говорити про передвиборчі кампанії інших партій доволі складно, тому що в порівнянні із партіями згаданими вище, їх робота була несистемною, дуже локальною, низькобюджетною та ситуативною. Часто вона (робота) активізувалася напередодні та під час приїзду партійних лідерів. Єдиним новим елементом у виборчій кампанії 2007 р. стала партія “Свобода” та “Виборчий блок Людмили Супрун”, які робили спроби проводити агітацію в регіоні. 

На Буковині Блок Юлії Тимошенко переміг у всіх районах, окрім одного румуномовного, де лідирує Партія регіонів. Як передала УНІАН, про це свідчать узагальнені дані паралельного підрахунку 100% голосів за протоколами спостерігачів Чернівецького обласного штабу БЮТ. За їхньою інформацією, у десяти сільських районах Буковини, містах Чернівці та Новодністровськ, за попередніми даними, лідером електоральних симпатій став БЮТ, отримавши від 29 до 60% голосів виборців. У Герцаївському районі, де переважно проживає румуномовне населення, перемогу здобула Партія регіонів, набравши 42,45%. За цими даними, у Новоселицькому районі регіонали відстали від БЮТ лише на 1%, посівши друге місце. Блок “Наша Україна – Народна Самооборона” найбільше відсотків набрав у Кельменецькому районі – 28,24%, але перше місце йому не вдалося здобути в жодному районі. У Новоселицькому районі НУ-НС поступився навіть соціалістам, обійнявши четверте місце. “Бютівці”, за попередніми даними, набрали найбільше голосів у Вижницькому – 60,38% та Кіцманському – 60,31% – районах. У Заставнівському районі їх підтримали 57,37% виборців, а у Шевченківському – 56,39%. Соціалісти вже традиційно найбільшу підтримку отримали у Новоселицькому районі, де з результатом 15,29% обійшли НУ-НС, посівши третє місце після БЮТ та Партії регіонів. Найбільше прихильників комуністів виявилося у Новодністровську – 5,88%, Сокирянському – 3,96%, Шевченківському – 3,67%, Кельменецькому – 3,13%, Хотинському – 3%, Першотравневому – 2,98% та Новоселицькому – 2,1% районах. Блок Литвина подолав виборчий бар’єр лише у двох районах – Сокирянському – 4,09%, Путильському – 3,30%, а також у місті Новодністровськ – 3,42%. ВО “Свобода” здобула понад 1% лише у Садгірському та Першотравневому районах Чернівців, а Блок Людмили Супрун – у Сторожинецькому – 1,33% та Глибоцькому – 1,04% районах [3].

Загальний підсумок дострокових парламентських виборів 2007 р. у Чернівецькій області складає наступну картину [4]:

“Блок Юлії Тимошенко”

189132 (46,17%)

Блок “Наша Україна – Народна Самооборона”

83242 (20.32%)

Партія регіонів

68796 (16.79%)

“Блок Литвина”

10442 (2.54%)

Комуністична партія України

9413 (2.29%)


Водночас аналізуючи діяльність опозиційних політичних партій на Буковині у передвиборчій боротьбі 2007 р., доцільно порівняти її з відповідним періодом 2006 р., що на наш погляд допоможе чіткіше виявити здобутки та прорахунки.

Тож у наступній таблиці наведемо результати попередніх  парламентських виборів 26 березня 2006 р. [5]:

“Блок Юлії Тимошенко”

137834 (30.34%)

Блок ”Наша Україна”

122863 (27.04%)

Партія регіонів                  

57809 (12.72%)

Соціалістична партія України

20375 (4.48%)

“Народний блок Литвина”

11705 (2.57%)

Комуністична партія України

7727 (1.70%)


Зіставивши кількість отриманих голосів які виборці віддали за БЮТ бачимо, що у порівнянні з 2006 р. її успіхи зросли у 2007 р. на 15,83%; заявлений у 2006 р. блок Наша Україна, що об’єднався у 2007 р. з Народною Самообороною втратив 6,72% голосів виборців; за Партію Регіонів на 7,07% голосів більше.

Виборці Буковини абсолютно проігнорували СПУ і вона не набрала й 3% у порівняні з 4,48% у 2006 р., очевидно ці голоси перейшли до Комуністичної партії та Партії Регіонів. Народний блок Литвина залишився з такою ж кількістю голосів. 

Тобто, проаналізувавши вищенаведені дані, ми можемо дійти висновку, що на Буковині домінують продемократичні настрої та переконання, які притаманні жителям Західного регіону України.

Перемога опозиційних сил в області ще раз засвідчує необхідність законодавчого закріплення в державі такого політичного інституту як політична опозиція, зважаючи на це, можна з впевненістю говорити про схильність громадян до розбудови Української держави демократичним шляхом. 

Дострокові парламентські вибори показали, що в умовах “відриву”, який поступово збільшується, між політичною та іншими сферами суспільного життя, іншого способу домогтися залучення голосів виборців у політиків окрім використовування популістських гасел не існує. З іншого боку, виборці самі по собі розчарувалися в ідеологіях і їм не залишається нічого іншого, окрім голосування за харизматичних лідерів.

Особливу увагу привернула до себе соціальна спрямованість передвиборних обіцянок більшості політичних сил, часто – нереальних. Внаслідок цього до парламенту (і у владу, і в опозицію) проходять популістські сили. Прогресуючий непрофесіоналізм політичної еліти в поєднанні з популізмом і тактичною орієнтацією лише підриває її легітимність в очах населення. На майбутню перспективу країни це може створювати непередбачувану ситуацію.

Отже, по-перше вважаємо, що значними прорахунками в діяльності всіх партій-учасників виборчого процесу 2007 р. є виявлена орієнтованість сучасної політичної еліти переважно на тактику, а не на стратегію. По-друге, що характерне і для правлячих партій, і для опозиційних, поведінка політиків під час виборчої кампанії свідчить про те, що вибори для них – це “бій без правил”, де звичне використання найбрудніших прийомів, аж до цілеспрямованого поділу виборців на “наших” і не “наших”.

По-третє, позачергові вибори показали, що Буковинці віддають найбільшу політичну підтримку трьом політичним силам: БЮТ, НУ-НС, Партії Регіонів. Це означає, що виборці пов'язують свої надії з впливовішими політичними силами України, які вже встигли авторитетно заявити про себе.

Проте, варто зазначити, що преференції буковинців все ж на боці опозиційних сил, за які в цілому проголосували 66,49% виборців.

Література:

1. Постригань Г.Ф. Опозиція та опозиційність в теоретичних співставленнях // Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика. Матеріали науково-практичної конференції / Відп. за ред. І.М. Варзар. – К., 1996. – С. 172 – 177.
2. Чи потрібна Україні опозиція (дослідження)//http://www.unian.net/ukr/news/news-201085.html – Дата перегляду: 28.10.2007 р
3. http://www.iplus.com.uabinarticle.phparticle_id=8732 – Дата перегляду: 27.10.2007 р.
4. Центральна Виборча Комісія України//http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2007/w6p001 – відкривався 28.10.2007 р.
5. Центральна Виборча Комісія України//http://www.cvk.gov.ua/vnd2006/w6p001 – Дата перегляду: 28.10.2007 р.


Джерело: Регіональний вимір політичного процесу в Україні у 2007 році: Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції (Львів, 10 листопада 2007 року) / Укл. Романюк А.С., Скочиляс Л.С., Шиманова О.В. – Львів: Генеза-ЦПД, 2007. – 132 с.

Повернутися до списку публікацій



Архів публікацій

<<< Березень 2019 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Останні публікації

ПАРТНЕРИ